Фігурантів другої Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» Сервера Зекірьяєва і Мемета Бєлялова етапували у СІЗО №1 Ростова-на-Дону (Росія).
Про це кореспонденту Крим.Реалії розповів адвокат Едем Семедляев.
«Мені сьогодні стало відомо, що два дні тому в СІЗО Ростова були етаповані Бєлялов і Зекірьяєв. Зараз вони перебувають в карантині, це - звичайна практика для етапованих», – зазначив адвокат.
Семедляєв уточнив, що у Краснодарському СІЗО залишилося двоє фігурантів цієї справи, «однак і вони незабаром, думаю, будуть доставлені в Ростов-на-Дону».
Адвокат розповів, що 29 жовтня 2019 року відбудеться перше судове засідання у справі другої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір» по суті.
21 травня 2018 року в Криму затримали координатора «Кримської солідарності» Сервера Мустафаєва і жителя селища Долинне Бахчисарайського району Едема Смаїлова. Звинувачення проти них долучили до Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір».
У серпні підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму продовжив арешт п'ятьом фігурантам другої Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір». Згідно з рішенням, Сервер Мустафаєв, Сервер Зекірьяєв, Едем Смаїлов, Мемет Бєлялов, Марлен Асанов перебуватимуть в СІЗО ще 30 днів.
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
